Роздуми до Дня Незалежності України

«Роки незалежності України? Це благословенний час після довгого періоду поневолення… А що я зроблю, що я зробив, щоб Україна була краща? Якби ми взялися до роботи і взялися не поодиноко, але разом, то ото була б сила» (Блаженніший Любомир Гузар).

about illustration

"Бути Господарем"

Незалежність України – це тематика, яка у світлі подій вже кілька років голосно лунає по цілому світі з різних кутів огляду та різноманітності свого представлення. Не вдаючись у її детальне тлумачення, погляньмо, радше,  на один із її ключових і дуже важливих, без сумніву, ознак. Це господарність, у її різних аспектах та підходах.

Господарність дуже голосно промовляє, часто без слів, але чітко й зрозуміло, ясно і виразно. Є загальновідомі її дві сторони – позитивна і негативна. З бажанням подолати і змінити те, що негативне, потрібно на початку це виявити, далі знайти її причини і намагатися усунути перешкоди. Щодо останньоїсторони, то серед її виражень можна відзначити іноді дивну безпорадність та байдужість громадян, нерішучість із розведеними руками щось робити і творити, у чеканні на когось, хто поведе, хто накаже, хто навчить, хто за нас зробить. Господарність промовляє й тоді, коли буяють забур’янені села, забруднені вулиці, розбиті дороги, халатність і безвідповідальність за виконану працю а чи бездіяльність, зростаюче зубожіння і т.п.. І біль стискає серце за наш розбитий і розсіяний народ, народ з мученичим, хоч подекуди і славним минулим.

Звичайно, що можемо вимагати за такий порівняно короткий час української незалежності? Наш український народ більшу частину своєї історії провів у неволі, вінцем якої було ще 70 років комуністичного режиму, хоча з превеликого Провидіння Божого вистояв та зберігся як нація. І можна потішно визнати, що «ми» все ж таки «є»! Але з оцим «є» потрібно щось робити, потрібно надати йому духу життя, його зорганізувати та спрямувати, наповнити. Від життя у постійному пригнобленні та залежності та неможливості належного самовираження цілого народу мимоволі з’являється почуття залежності від іншого, комплекс меншовартості, при якій занепадає віра у свої сили та бажання творити, а це, властиво, і є той дар, який кожна людина отримує від свого Творця вже при своєму зачатті. Бог від самого початку дає людині дар бути Його «сотрудником» у світі, саме через неї Він творить і господарює у ньому:

«І сотворив Бог людину на Свій образ: на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: будьте плідні і множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі…» (Бут 1,27-28).

Отож, бути господарем означає вміти відчитати у своєму серці плани, які Господь має щодо світу за моїм посередництвом, що доброго, гарного, що євангельського «Я» як образ Божий можу принести і подарувати іншому, що можу внести і зробити. Таке ж наставлення потрібно плекати і щодо творення нашої держави і нашої Церкви!

Чи не найбільшу шкоду, яку приніс комунізм зі своєю ідеологією – це позбавив людей відчуття відповідальності та господарності: все спільне, а отже, не моє: «Чому маю відповідати я»?, «А мені що – більше всіх потрібно»?, «Чому саме я повинен це робити»?, «Нехай хтось робить, якщо йому потрібно» і т.п.. Такий дух ставлення можна зустріти часто сьогодні. Проте, із такими думками ми не зробимо і не збудуємо нічого, а лише чекатимемо, що хтось за нас зробить, що хтось для нас сотворить прекрасні умови для праці, для проживання, для безпеки, для різноманітних перспектив і т.п. і залишається рідкісним приклад того, хто як добрий господар, «закочує рукави» і береться до клопіткої, часом не зовсім вдячної праці, бачачи при цьому, «як при будівництві власного дому, отой добрий кінцевий результат радісного проживання родини спільно колись у збудованій хатині і радіє з цього, хоч багато витрат, праці і труднощів з будівництва ще попереду може бути» (за словами Блаженнішого Любомира Гузара) і знаючи про щедру зарплату від Небесного Отця.

Дух господарності є саме в цьому, щоб собі ставити питання: «А може, створити умови для доброї праці і життя повинен саме я (починаючи часто з нічого), бо може хтось чекає саме на мій приклад і на мою допомогу»? Саме такий підхід здатен змінювати та поширювати якісне господарювання!

Відновлення духа господарності є ще й в тому, щоб знати те, що від мене особисто в цьому світі і у цьому житті залежить дуже багато, від мого бажання, від мого зусилля, від моєї праці, від моїх талантів, від моєї молитви, від моєї участі в громадянському житті і творенні християнської культури поведінки і життя країни загалом. Від усього, чим наділив мене Господь, щоб усе це розвивати і принести як мій дар для іншого, як мій внесок у розвиток моєї Церкви та моєї держави: і так усі разом ми зможемо створити щось краще і таке, що буде віддзеркалювати Бога серед нас і переображувати усе, або як часто називаємо цей процес відродженням і розвитком – Незалежної  України.

Які, отже, риси правдивого господаря? Господар – це не тільки людина можновладець, чи то глава держави, а чи окремої територіальної громади, чи родини, але це й не лише людина, яка живе в добробуті, має достатньо майна і т.д., як ми часто звикли думати. Хоча правдою є й те, що людина є господарна і дбайлива та, яка чесно заробляє на свій хліб і ним втішається. Але господарем можна бути також, не маючи нічого власного, як наприклад, монастирський спосіб життя. Можна також вміло господарювати і бути взірцем служіння і дбайливого розвитку і на державній службі, і в медичній чи освітній сферах, а чи в іншій ділянці праці і т.п.. Бо в усіх цих випадках важливою є відповідальність і усвідомлення того, що багато може бути спільного для вжитку, для досягнення, але щодо бережливості, пошани, чесності і виконання залежить особисте рішення людини,  її ставлення і сама її діяльність.

- Отож, господар – це не є людина, яка багато має, але людина, яка перш за все наділена чеснотою відповідальності. Яка відповідально ставиться до дорученого їй обов’язку працювати, служити, виконувати свою роботу у відповідності до гідності свого покликання. Гідність виконання оцінюється згідно старання та якості. А тому на кожному рівні суспільного життя дана характеристика має визначальне значення. Від неї залежить добробут особистий та спільний, залежить благоустрій та розвиток суспільства і творення сильної держави із чіткими і якісними показниками розвитку.

- Людина господарна є зорганізованою. Мова не лише тут про розподіл часу на працю і відпочинок, на чіткий розподіл денних справ і т.п.. Людина господар є добрим організатором й співпраці із ближніми, це людина, в якої є чітко сформовані цінності, мотивація і зміст людського життя, його спрямування. Тут особливими є християнські правди і роль як окремих, так і усіх разом мирян в житті Церкви, в Її оживленні, а також і активної громадянської участі, небайдужість до суспільно-політичних процесів. Сюди також належить впорядкованість людини. В силу існуючих різноманітних хаотичних, тимчасових, схожих на хвилі тенденцій щодо змін і реформ у суспільно-політичному житті України, особливо актуальним є впорядкованість нашого життя, починаючи від особи і закінчуючи процесами державної ваги і значення.

- Людина-господар вміє бути дбайливою і люблячою до інших людей, співгромадян, до своєї держави, краю, в якому живе. Стосунки із людьми відображають стосунки людини з Богом. У часі військових дій на Сході України це особливо актуально. Бути християнином на приватному рівні – це також бути християнином і на міжособистісному рівні, а також творити спільноту віруючих, які своєю поведінкою виявляють свою віру. А християнська віра виражається як у творенні родинного щастя, так і суспільного, де захист гідності, прав і свобод людини, де допомога ближньому є невід’ємними, де любов до Батьківщини є підтвердженням любові й до співвітчизників, особливо у часі війни:

«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів 15,3).

У іншій площині – це вираження відповідальності за інших: батьків за дітей і навпаки, керівника за підлеглих і навпаки, урядовця за громадян і навпаки і т.п.. І це не утопія, але реальність, за можливості належного сповнення згаданих відносин у площині відповідальності.

Перелічені ознаки господарництва є такими необхідними для кожного із нас. Вони є нормативними показниками кожного суспільства, яке розвивається і яке утверджується, як на рівні церковному, так і державному. Щоб бути господарем потрібно як вчитися, так і на практиці реалізовувати згадані характеристики. Бо в цьому й суть господарювання – в домі, родині, на своїй землі, в селі чи місті, щоб свої сили і енергію скеровувати на благородний шлях життя, на благо спільне, а отже й кожного зокрема.

У День Незалежності нашої України, який відзначаємо 24 серпня, плекаймо велике бажання і молімо Бога за Доброго Господаря для усіх нас і нашої України, адже формуємо і творимо його усі ми – українці,  і щоб його присутність належно відображалася у кожному із нас. Адже, часто ми сьогодні чуємо слова: «Україна – це Я»,  де «Я» – як його невід’ємна частка і саме «бути господарем» у його різноманітних проявах здатне реалізовувати це гасло на ділі із його втіленням на національному рівні. А зміст християнського наповнення господарництва здатне вносити багатий історичний, культурний та творчий вклад у суспільний розвиток нашої держави, що є таким актуальним сьогодні!

Тому із вірою і певною надією дивимось у завтрашній деньнашої держави, а скріпленням у цьому нехай послужать слова Патріарха Святослава (Шевчука) в День Незалежності України:

«Воскресіння Церкви-мучениці серед хаосу комуністичного режиму, що розпадався на очах усього світу, стало провісником, доброю новиною про близьке воскресіння України та проголошення її незалежності. Господь ще раз хоче наголосити всім нам, що це Його силою, діянням Святого Духа наша Церква змогла вистояти в найтяжчі роки переслідувань, коли здавалося, що смерть перемагає життя. Сьогодні ми сповнюємося надією на те, що життя і розвиток нашої воскреслої Церкви в Україні є джерелом Божого благословення і підтримки для нашого народу в його теперішній боротьбі за своє буття».