День Пам'яті і Примирення

День Пам′яті і Примирення є черговою нагодою в році звернути увагу, перш за все, на себе самих, та на події історичного минулого. Рівно ж, звернути увагу й на свій особистий внутрішній стан і ставлення до тих, хто нас оточує у світлі християнської віри.

about illustration

«Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: “Хто нам відкотить камінь від входу до гробу”»? (З Євангелії Неділі Мироносиць, Мр 16,1-3)

Запитання, яке постало перед жінками у їхньому доброму намірі сповнення релігійних чинностей є цілком зрозумілим, адже існувало чимало перешкод у цьому. Одна із них – це доступ і можливість входу у гріб Господній. Відвага і рішення жінок мироносить стали наслідком їхнього «минулого», яке було пов′язане з Христом і яке не дозволило їм залишитися байдужими.

День Пам′яті і Примирення є черговою нагодою в році звернути увагу, перш за все, на себе самих, та на події історичного минулого, які за словами древнього «мудреця» Ціцерона є «вчителями життя»! Рівно ж, звернути увагу й на свій особистий внутрішній стан і ставлення до тих, хто нас оточує у світлі християнської віри.

Христос воскрес, це правда. Але що це дає мені? Ми часто можемо бути як оті жінки, про які йде мова. В сум’ятті, сумнівах. Хто відкотить камінь, коли власні сили є недостатніми? Можливо, буде сторожа і попросять, домовляться. А камінь відкочений. Непосильні тягарі нам не даються! Це є правда духовного життя. Блудного сина Бог Отець на дорозі вибіг зустрічати, жінкам відкриває камінь і залишає усім учням щось неочікуване. Не від Христа, як вони думали, буде все залежати. Він зробив вже все. Але від них самих також. Це ж і у відношенні до нас! І від нас також. Спасіння для християн – це є вільний вибір Бога, добра, але не насильно. Христос залишив нам час, він дав нам свобідну волю вибирати добро або зло.

Після Воскресіння Христос, прийшовши до учнів, відкрив три важливі особливості для тих, що вірять у Нього. Найперше, Він сказав: «Мир вам»! Отой мир, що походить від Бога, він характеризує Божу присутність серед віруючих. «По любові один до одного впізнають, що ви є мої учні» – навчає Христос у Євангелії. І по-цьому дуже легко впізнати, де є Бог і де є присутність Божа серед людей. Той, хто розділяє є диявол, бо і саме слово «діаболос» із грецької мови означає якраз той, що розділює. Там де є чвари, де незгода, де ненависть, там побачити Божу присутність є важко. А Бог є Тим, який приходить у мирі, і є Той, хто дарує мир, найперше, мир нашого сумління, якщо ми віримо Йому. А друге – це те, що вже у Своїй появі серед апостолів «Він дихнув на них і каже „Прийміть Духа Святого”» і надав владу своїм учням відпускати гріхи в Його ім’я. Це означає, що кожен без винятку віруючий у Христа через Покаяння і Святу Євхаристію отримує дар Святого Духа, освячується і стає носієм добра і миру у світі, бо отримує ласку від Бога, який є «Добрий».

А третьою особливістю появи серед учнів Христа після Воскресіння, яку можемо зауважити на сторінках Євангелія, є те, що Христос приходячи, стає посередині, посеред Своїх учнів. Не даремно євангелист Іван про це пише, бо Христос не став збоку чи з краю, але саме посередині. Оце його місце повинно бути завжди і для нас, якщо ми вважаємо себе Його учнями. Поставити Христа в центр нашого життя, на видне місце, але не на бік, узбіччя, не на краю, не десь на якийсь пізніший час і т.п.. Бо отого часу не знаємо до кінця, скільки нам відведено.

Йосиф з Ариматеї бачив і знав до кого прийти, щоби отримати Христа, жінки бачили і знали куди, в якому місці вони можуть побачити Христа. Але Христос через ангела каже щось більшого, що Христос випереджує тих, хто старається йти до Нього.

Що я бачу перед собою? Кого я бачу? Вміти побачити у інших Христа, вміти перед собою побачити Христа!

Молитва примирення

Владико Чоловіколюбче, Царю віків і Подателю благ. Ти сокрушуєш протистояння ворожнечі та мир подаєш людському родові! Даруй і нині мир Твій усім нам! Вкорени в нас страх Твій, та любов один до одного утверди. Погаси всяку незгоду, забери усі спокуси суперечок. Бо Ти є мир наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Молитва за мир і прощення

Ми визнаємо те, що в нашому житті не завжди обираємо шлях миру.
Поширюємо такі слова, які роздмухують полум'я ненависті.
Ми готові на будь-які жертви, якщо вимагає цього "Кесар" -
але так мало готові на те, до чого запрошує нас Бог.
Ми поклоняємося фальшивому богу безпеки і націоналізму, простягаємо нашу руку дружби –
Проте, тримаємо за нашою спиною різноманітну зброю.
Ми розділили Твоїх людей на тих, кому ми довіряємо, а кому ні,
Ми стоїмо перед великими викликами світу –
Проте, жадібність, страх і егоїзм заважають нам об'єднатися для того, щоб вирішувати їх.
Господи, ми молимося про Твою допомогу, про Твоє прощення та Твою миротворчу силу в нашому житті.