Laborem Exercens

14 Вересня 1981

Цією енциклікою папа захищає право на працю, право на справедливу винагороду (і відповідні пільги), а також право на організацію вільних професійних спілок.

about illustration

Історичний контекст

Як стало традиційним для Римських архиєреїв, соціальні енцикліки проголошуються в десяті річниці з дня оприлюднення Rerum Novarum. Laborem exercens була написана з нагоди 90-ї річниці першої соціальної енцикліки із численними покликаннями на неї та інші попередні документи суспільного характеру. Папа не зміг оприлюднити свою енцикліку безпосередньо в день ювілею через спробу замаху за два дні до цієї дати, тому зробив це кількома місяцями пізніше - у вересні 1981.

Головні теми, які папа піднімає у документі:

  • Зріст попиту і користування технологіями, особливо інфрмаційними, які, як передбачав святий папа, принесуть суттєві зміни, в порівнянні з індустріальною революцією минулого століття;
  • Виклики для навколишнього середовища. Папа зазначив, що деякі ресурси, особливо нафта, можуть стати дефіцітними. Необхідність посиленого захисту природних ресурсів є очевидною.
  • У світі, що постійно розвивається, люди хочуть бути ангажованими в глобальну економіку. Іван Павло ІІ падтримував таке прагнення, однак застерігав, що це можи привести до безробіття численних обдарованих працівників.

Про це не згадано в енцикліці, але точно в своїх помислах Іван Павло ІІ, торкаючись питання праці, мав на увазі заснування руху "Солідарність" як незалежну спілку з сильним католицьким корінням в рідній йому Польщі у 1980 р. Папа Іван Павло ІІ знав засновника "Солідарності" Леха Валенсу і неодноразова зустрічався з ним під час свого візиту на батьківщину у 1979 р.

Основні теми енцикліки

Хоча енцикліка багатьма її аспектами перегукується з попередніми соціальними енцикліками Римських пап, для Laborem Exercens зарактерна спроба посилити гуманістичний аспект "соціального питання" і сфокусувати увагу на соціальну природу праці і гідність працівника.

Іван Павло ІІ підкреслює, що праця - це покликання людини з самого початку. Незважаючи на негативні наслідки важкої праці, вона "облагороднює людину".

Джерело того переконання, що праця становить собою основний вимір буття людини на землі, знаходить Церква уже на перших сторінках Книги Буття. Аналіза тих текстів допомагає нам усвідомити, що в них — незважаючи на ввесь той іноді архаїчний вислів думки — висловлюються основні правди про людину, які висловлено уже в речовому змісті таїнства Сотворення. Це ті правди, що вже на початку вирішають долю людини й, одночасно, визначають головні лінії її буття на землі чи то в стані первісної праведности, а чи й тоді, як гріх зірвав первісний союз Творця із своїм створінням в людині. Коли людина, створена „на образ Божий… чоловіком і жінкою“, чує слова „будьте плідні й намножуйтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі“ — і хоч ті слова не говорять прямо й виразно про працю, то немає будь-якого сумніву, що говорять про неї посередньо, як про ту діяльність, яку людина має виконати на землі. Авже ж, людина має виявити її сутність. Людина є образом Божим, між іншим, завдяки тому велінню, яке дістала від Творця, щоб підпорядковувати собі землю і панувати над нею. Людина, кожна людська істота, виконуючи це доручення, віддзеркалює в собі діяльність самого ж Творця всесвіту." (LE, 2)

Однією з центральних ідей енцикліки є пріоритет людини, "суб'єкта праці" над капіталом, під яким розуміється "сукупність речей" (грошей, засобів виробництва та інших вартостей). Енцикліка відхоляє погляд на людську працю з точки зору виключно її економічних цілей.

Іван Павло ІІ підтверджує право на приватну власність і в той же час підкреслює важливість соціальних гараній для найманих робітників.

В енцикліці часто використовується вираз "Євангеліє праці" для підкреслення духовного виміру праці, який своїми коріннями сягає сотворення світу Творцем. Наголошується на прикладі самого Ісуса Христа, який працював теслею, і апостола Павла, який також заробляв на хліб працею своїх рук.

Папа Іван Павло ІІ захищає право на працю, на справедливу винагороду і відповідні пільги, а також право на створення вільних професійних спілок і організацій. Знаковим є те, що енцикліка з'явилась на світ в період загострення конфлікту між профспілкою СОлідарність і комуністичною владою Польщі. Саме тому більшість коментаторів трактували енергійний захист вільних профспілок як підтримку руху "Солідарність".

Серед слабких сторін енцикліки її коментатори зазначали недостатньо глибокий аналіз тогочасної економіки, зокрема недостатня увага розвитку високих технологій і переходу до постінлустріального суспільства.

 

 

Читати енцикліку українською мовою

Читати енцикліку на офіційному ресурсі Ватикану